Про місто с.Біла Криниця

Біла Криниця — село Глибоцького району, Чернівецької область. Розташоване в 12 км від райцентру, поблизу прикордонної станції "Вадул-Сірет", біля румунського кордону.

Село Біла Криниця було центром поселення старовірів на Буковині. Російські старообрядці (за іншими назвами – липовани або філіпони) прибули на Буковину з Причорномор'я, Молдавії, Валахії і Бесарабії у 1760 — 1780-их pp. Поселення липован з'явилися в трьох повітах. Австрійська влада, зацікавлена в заселенні Буковини, ставилася прихильно до старообрядців. Цісарським патентом 1783 Йосиф II звільнив їх від податків на 20 років і гарантував свободу віровизнання. За невелику плату переселенці одержали землю і були звільнені від панщини, а також на 50 років від військової служби.

Село стало центром відновлення ієрархії російської старообрядської діаспори (т.зв. поповців, які на відміну від безпоповців мали священників та визнавали таїнства). При матеріальній допомозі одновірців з Росії село мало свій церковний центр: монастир і собор. На базі чоловічого білокриницького монастира була створена в 1844 році — єпархія, а з 1846 ієрархію на чолі з митрополитом (Білокриницьку митрополію), яка висвячувала священників і єпископів для старообрядців всього світу.

Успенський собор.

У сорокових роках митрополія була перенесена у Румунію. Резиденція митрополита Білокриницького зараз знаходиться в містечку Браїли (Румунія).

У 1988 р. в Білій Криниці був створений музей старообрядництва, але в 1996 р. музей було закрито у зв'язку зі скороченням витрат державного бюджету, а експонати передані в обласний краєзнавчий музей.

Косьмодаміанівська церква XVIII-XIX ст.

На місці чоловічого монастиря, пошкодженого під час Другої світової війни, улаштована прикордонна застава.

В Білій Криниці й понині є величезний митрополичий собор. Він побудований у 1900-1908 рр. на кошти князя Олексія Овсяннікова в пам'ять про сина, що загинув молодим. Ззовні Успенський собор нагадує відомий храм Василя Блаженного в Москві. В його декоративному оформленні чітко просліджуються риси російської архітектури ХVII–XVIII ст.

Поруч з собором – Косьмодаміанівська церква XVIII-XIX ст., типово української дерев’яної архітектури.