Про місто Подністров'я

Кам'янець-Подільська фортеця вперше згадується в 1374 році в грамоті князя Юрія Коріатовича, який володів на той час Поділлям. Археологічні дослідження свідчать, що фортеця існувала в Х-ХIII ст.ст. Спочатку вона являла собою типову староруську дерев'яну оборонну споруду. Стіни та башти були в основному дерев'яними і лише частково кам'яними. В XV ст.Поділля було загарбане польсько-шляхетською державою, і Кам'янець-Подільський став центром воєводства, важливим пунктом оборони Речі Посполитної.
В середині XVI cт. дерев'яні укріплення фортеці під керівництвом архітектора Йова Претвича були замінені кам'яними. Фортеця являє собою багатокутник витягнутої форми, обнесений високими кріпосними стінами з баштами на кожному розі. Праворуч від східних воріт знаходиться одноярусна п'ятигранна Чорна башта з криницею глибиною 36 м. і діаметром 6 метрів.Далі по колу йде 10 башт - Лянцкоронська, Комендантська, Рожанка, Водна, Нова, Денна, Ляцька, Тенченська, Ковпак і ліворуч від східних воріт - Папська, або Кармелюкова. Цю останню назву башта дістала у XIX cт., коли в ній було ув'язнено Устима Кармелюка.
В 1672 році місто Кам'янець-Подільський, як ў все Поділля, захопили турки. Вони відновили зруйновані укріплення, але ніяких значних споруд у комплекс укріплення не внесли. В зв'язку з тим, що тут містився турецький гарнізон, фортецю і міст у народі почали називати "турецькими".
Після приєднання у 1812 році Бессарабії до Російської імперії турецький кордон відсунувся, і Кам'янець-Подільська фортеця як оборонна споруда втратила своє значення, її почали використовувати для розміщення гарнізону, а згодом - як в'язницю.
В 1928 році фортецю, як пам'ятку старовини, за постановою РНК УРСР було оголошено республіканським заповідником, а в 1937 році тут організовано музей-заповідник. В 1948 році фортецю внесено до державного реєстру історико-архітектурних пам'яток загальносоюзного значення.

Гуменюк С., Мещишин А. Хмельницька область. - Львів:Каменяр, 1968

Кам'янець-Подільська Стара фортеця і носі зберігає таємниці які поступово відкривають дослідники.
Кілька років тому геологи Кам'янець-Подільського індустріального технікуму проводили біля фортеці бурові роботи. На проїжджій частині від Підзамче вони виявили пливун. Торік він зруйнував підпорну стіну шляху і виніс ґрунтову рідину у бік річки Смотрич. Утворився досить великий котлован. Відкрилися фундаментні стіни фортеці глибиною понад 5 метрів. Вони лежать на скельному вапняку, що виступає у вигляді каньйону по долині річки.
Розчистка і розкопка показала, що кам'яні підпорні стіни простягаються і на захід від Старої фортеці до бастіонів нової. У котловані виявлені фундаментні подушки опор старого моста, які пізніше були засипані землею. З півдня у стіні є отвір шириною 2,5 і висотою 5 метрів, через який, напевне, пропускалася вода.
Таким чином, під землею виявлені споруди, які є продовженням поверхневих стін фортеці і похованого під насипним ґрунтом моста з воротами, рештки якого збереглися у котловані. Це дає можливість зробити такі висновки. Територія укріплення, яка займає всю мисову частину, півострова, має стіни і башти, збудовані на скельному фундаменті, а потім засипані землею. Одинадцять башт сполучаються між собою ходами, які йдуть по оборонних мурах. Ходи ці будувалися на скелях, а потім засипалися.
Отже, протягом свого існування, з XII століття фортеця, будучи староруською оборонною спорудою, перебудовувалася з дерев'яної у кам'яну в середині XIII століття, у ХV-ому і в середині XVI століть. На початку XVII століття споруджуються бастіони. Остання перебудова наприкінці XVIII століття надала їй сучасного вигляду.

А. Терлецький